Багатонаціональна Держава Болівія

Болівія — південноамериканська держава. Названа на честь військового та політичного діяча, національного героя Семена Болівара, одного з найвидатніших полководців війни за звільнення країни від іспанського колоніалізму. Раніше мала назву Верхнє Перу.

Перші стародавні культури з'явилися у Болівії ще 10 тис. років тому. Складні суспільства почали організовуватися за кілька сотень років до нашої ери — зародилася цивілізація Тіуанако. Територія була захоплена інками у XIV столітті. З 1530-х років — період іспанського панування, який тривав близько 300 років. Боротьба за незалежність розпочалася у 1809 році і тривала до 1824 року. У 1825 році було проголошено суверенітет країни, тоді ж вона отримала сучасну назву.

На початку XX століття економіка була переорієнтована з видобутку срібла на виробництво каучуку. До середини століття обсяги вивезення міді, вісмуту, сурми, олова та міді різко збільшилися. Болівія включилася у світовий ринок і набула статусу країни з експортною економікою. Незважаючи на досягнуті успіхи, у наш час вона, як і раніше, бідна аграрна країна.

Є й сектори економіки, що швидко розвиваються, однією з яких є туризм. Потенціал Болівії у цій сфері пов'язаний з великою кількістю історичних пам'яток, багатогранною культурою та національною кухнею.

Час перельоту з України до Болівії — близько 20–30 годин в залежності від конкретного маршруту. Можливості купити квитки на рейси без пересадок немає — всі вони передбачають проміжні заходи в транзитні авіагавані. За більшістю програм авіатурів проводиться посадка літаків у стикувальних аеропортах Європи. Зекономити кілька годин можна, придбавши авіаквиток на рейс з пересадкою в Мадриді, політ за іншими маршрутами займе більше часу.

Територія Болівії пролягає через центральні райони південноамериканського континенту. Прикордонні держави: Бразилія з півночі та північного сходу, Парагвай з південного сходу, Аргентина з півдня, Чилі та Перу із заходу та південного заходу. Країна не має виходу до моря, проте є зв'язок із Атлантикою через річку Парагвай.

Характеризується різноманітним ландшафтом. Високогірні зони розташовані в Андах, включаючи плато Альтіплано. На сході переважають рівнини із тропічними лісами. Найвищою точкою Болівії є недіючий вулкан Сахама в регіоні Оруро (6,54 км).

На сході знаходиться басейн Атлантичного океану, на заході річкова система отримує підживлення за рахунок внутрішніх надходжень води. На Західних Кордильєрах річки бурхливі та короткі. Найбільшою річкою є Парагвай, довжина якої становить майже 2,7 тис. кілометрів. Найбільше озеро — Титікака, що знаходиться біля болівійсько-перуанського кордону, з площею до 9 тис. квадратних кілометрів. Найбільший солончак (висохле озеро) — Уюні у регіоні Потосі (10,58 тис. квадратних кілометрів).

Клімат — тропічний та субекваторіальний, у західній частині — відносно посушливий субтропічний. З січня до березня переважають дощі, в решту сезонів спостерігається суха тепла погода з прохолодними ночами. У більшості регіонів максимальна температура повітря вдень становить понад 30 °C, у гірських районах набагато холодніша, в середньому 16 °C.

Основна частина болівійців представлена етнічними індіанцями аймару та кечуа, їх налічується 55% від усього населення. Третина жителів країни — це метиси, близько 15% — нащадки європейців. Діти віком до 14 років становлять 31,34%, громадяни від 15 до 64 років — 63,23%, решта 5,43% — особи віком від 65 років.

У Болівії — 37 офіційних мов, за цим показником вона є світовою рекордсменкою. Загалом у країні налічується 43 мови. Іспанською мовою володіє 60,7% населення, на індіанські кечуа і аймара припадають 21,2% і 14,6% відповідно, інші — 3,6%. Індіанські мови викладаються у школах, крім того, держава фінансує їх розвиток та розповсюдження.

Левова частка населення є католиками, однак останніми роками спостерігається різке зростання кількості протестантів. На католиків припадає 77% населення. Ще 16% громадян дотримуються різних течій протестантизму, серед них — прихильники Асамблеї Бога та євангелічні методисти. Атеїсти та представники інших релігій становлять 7%. Серед корінних народів поширені як християнська віра, і вірування доколумбової епохи.

Віза для туристів з України оформляється в Болівії після прибуття до країни. Обов'язковою умовою отримання дозволу на в'їзд є підтвердження бронювання готелю. Крім того, термін дії закордонного паспорта не може бути меншим, ніж півроку. Граничний термін перебування у Болівії — три місяці.

Болівія вважається країною з рівнем доходів населення нижчим за середній, проте вона має кращі показники, ніж багато інших латиноамериканських держав. Мінімальна зарплата в середньому становить $324, найвища — $5715. Чверть громадян заробляє менше ніж $750. Показник реального прожиткового мінімуму на одну особу коливається в межах $470. Рівень безробіття поступово зростає і перевищує 8%.

У країні існують системи державного та приватного медичного страхування. У 2019 році було запущено програму надання безкоштовних медичних послуг для громадян, які не мають фінансових коштів, щоб оформити страховку.

Витрати на продукти харчування, а також одяг та транспортні послуги в Болівії вдвічі нижчі, ніж у США. За буханець хліба потрібно заплатити $1,1, десяток яєць — $1,5, за м'ясо та ковбаси — $6,1–8,3 за кілограм, а півторалітрова пляшка бутильованої води коштуватиме долар. Ціни у фастфуд-закладах доступні: обід коштує $6,2, чашка кави — $1,8. Ресторан обійдеться не так дешево — $20, а найбюджетніше кафе — $2,9.

Літня сукня або джинси коштують приблизно однаково — в середньому $46, а спортивне взуття — $69. Витрати на поїздку на таксі становитимуть $1,5 за посадку в машину та $1,5 за кожен кілометр. На транспорті можна заощадити — купити квиток на звичайний міський автобус за 29 центів або відразу проїзний на місяць за $36.

Болівійська кулінарія базується на поєднанні кухонь іспанців із використанням місцевих продуктів, а також корінних народів. Значною мірою присутні запозичення з німецької, французької, аргентинської, італійської та арабської гастрономії, яка впроваджувалась переважно іммігрантами, що прибули в країну. Традиційні страви болівійської кухні включають кукурудзу, кіноа, картоплю та бобові, іспанські рецепти — птицю, свинину та яловичину, рис та пшеницю. Повсюдно готуються соуси з помідорів та гострого перцю (ляхуа, локотос).

Головні болівійські національні страви:

• Сельтена — млинці з м'ясом, картоплею, часником та родзинками, залиті гарячим соусом.
• Ломо-ментадо — біфштекс з рисом та яйцем. Подається зі смаженими бананами.
• Піканте депольо — курча, смажене на вогні. Сервірується з картоплею та салатами.
• Засмажене сушене м'ясо альпаку (чарке).
• Аналог картопляних чіпсів — чуко.

Проживання в болівійських готелях обходиться набагато дешевше, ніж у багатьох туристичних країнах. Наприклад, загальна кімната в хостелі коштує лише $15 за добу.

Ціни на проживання в готелі в залежності від класу:

• Однозірковий номер — $17.
• Більш комфортні готелі на дві зірки — $27.
• Розцінка на номер в готелі вище за середній рівень — $33–51.
• П'ятизірковий готель із усіма зручностями — $85.

За бажанням зекономити можна взяти квартиру в оренду. Витрати на винаймання житла з однією кімнатою становитимуть $233–338 за місяць, з двома чи трьома — $425–564. Купівля нерухомості коштуватиме $865–1100 за кв. м. залежно від району.

Для тих, хто приїжджає до Болівії, рівень безпеки набагато вищий, ніж в Україні — майже вчетверо. За рік у країні в середньому скоюються лише від 250 до 350 злочинів із розрахунку на сотню тисяч населення.

Для запобігання можливим ризикам слід діяти обережно. Потрібно користуватися послугами лише офіційного таксі, яке можна викликати телефоном. На вокзалах не варто розмовляти з незнайомими людьми, які пропонують свою допомогу. Жінкам краще бути дуже пильними при відвідуванні клубів і ресторанів.

У Болівії популярний гірський велосипедний туризм. З метою забезпечення безпеки потрібно перевіряти стан велосипедів, наявність аптечок. При катанні на човні слід одягнути рятувальний жилет. Якщо брати автомобіль напрокат, потрібно пам'ятати про погану якість доріг у Болівії.

Громадські обмеження, запроваджені владою Болівії, які можуть стосуватися зокрема туристів, пов'язані з необхідністю запобігання злочинів і охороною недоторканності особистості. Наприклад, фотографування та відеозйомка місцевих жителів можуть бути розцінені як втручання у їхнє життя.

Одна з найсуворіших заборон накладається на відвідування нелегальних барів. Якщо поліцейські при цьому виявлять у закладі наркотики, можуть бути затримані всі його відвідувачі. Хоча носіння паспорта на вулиці не обов'язково, не дозволяється перебувати поза домом або готелем без можливості підтвердження своєї особи. Таким чином, потрібно мати копії документів.

Компактне розташування території Болівії дало можливість налагодити ефективне сухопутне сполучення з сусідніми державами. Основним видом транспорту є автомобільний. Сукупна довжина доріг у країні сягає 80,48 тис. кілометрів, за цим показником Болівія займає 59 позицію у світі.

Залізниця зіграла свою важливу історичну роль, проте нині її значення невелике. Болівія знаходиться на 51 місці у світі за сукупною довжиною колій (3,5 тис. кілометрів). Основна магістраль перетинає Анди на висоті 4,2 кілометри, ще одна велика залізнична гілка пов'язує міста Ла-Пас та Аріку.

Водний транспорт розвинений слабо з огляду на те, що країна не має прямого виходу до моря. Відповідно до міжнародних угод, вона користується перуанськими, чилійськими, аргентинськими, бразильськими та парагвайськими портами. Річковий транспорт курсує лише у східній частині країни, також здійснюються перевезення великими озерами.

Громадський транспорт — це переважно автобуси різного класу. Найбільш популярними у містах є так звані Trufis та Micros (аналог маршрутного таксі). За міжміськими маршрутами автобусними перевезеннями управляють компанії El Bolivar, Trans Empreador та El Dorado. Також є швидкісні трамваї та фунікулери.

Зважаючи на практичну відсутність морського сполучення одним з найважливіших для Болівії є повітряний транспорт. Країна входить до Міжнародної організації авіації ICAO. Авіаперельоти в Болівії забезпечують понад 800 аеропортів та аеродромів, у тому числі асфальтованих — 21. Найбільша аерогавань Віру-Віру може приймати літаки великого класу

Організацією перельотів займаються сім авіакомпаній, у розпорядженні яких знаходяться 39 літаків. Обсяг річних перевезень — 1,7 млн. пасажирів. Один з найбільших операторів міжнародних авіарейсів — Aerocon. На продажу авіаквитків на близькомагістральні прямі маршрути без пересадок спеціалізується компанія Línea Aérea Amaszonas, а перевізник Boliviana de Aviación — єдиний, здійснюючий рейси по програмам авіатурів за межами Латинської Америки.

Формування та розвиток болівійської культури почалися ще в доколумбовий період. Сліди стародавніх цивілізацій — масштабні руїни, прикраси із золота та срібла, пам'ятники з каменю, керамічні судини та тканини з унікальною вишивкою — археологи знаходять досі. Багато місць проживання народів стародавніх цивілізацій знаходяться у важкодоступних регіонах і тому поки що не досліджені.

Колоніальна епоха разом із іспанцями привнесла до Болівії традиції релігійного мистецтва. Будівельники та ремісники — представники корінних народів, а також новий прошарок населення — метиси, взяли на озброєння канони європейської культури та втілили їх у власному стилі архітектури та скульптури. Цей період відомий появою цілого ряду нових напрямів творчості. В архітектурі навіть з'явився стиль «бароко метисів», було створено безліч шедеврів каменотесами, ювелірами, різьбярами по дереву та ткачами.

Останні десятиліття у Болівії спостерігається сплеск інтересу до музики того періоду. Вона широко визнана на міжнародному рівні. Мистецтво, святкові традиції та навіть кулінарія переломлюються крізь призму канонів католицизму — саме до нього прив'язаний весь життєвий устрій та філософія сучасних болівійців.

Болівія — батьківщина унікальної природної краси та історичних пам'яток. Найбільшою популярністю серед туристів користуються заповідники з незайманими лісами та горами, міста давніх цивілізацій та чудеса сучасної архітектури.

Знамениті болівійські пам'ятки:

• Стародавнє місто Тіуанако в Андах, за 15 кілометрів від озера Тітікака. Існувало до ІХ століття до нашої ери. Було столицею андської цивілізації Тіуанако та найбільшим містом регіону. Грало важливу роль в інкській міфології — індіанці вважали, що воно було їхньою історичною батьківщиною.
• Статуя Ісуса Христа (Крісто-де-ла-Конкордія) у Кочабамбі. Її висота разом із п'єдесталом досягає 40,4 метра — це вище, ніж монумент Христа-Спасителя в Бразилії. Має статус найбільшої статуї у країнах Південної півкулі. Усередині пам'ятника розташований оглядовий майданчик.
• Національний парк Мадіді у верхній частині басейну Амазонки. Є однією з найбільших природних зон на планеті за різноманітністю фауни та флори. Входить до топ-20 пам'яток світу.
• Мінеральне озеро Лагуна-Колорадо на південному заході країни, поряд із чилійським кордоном. Розташоване у заповіднику Едуардо-Авароа. Номінувалося на звання одного із семи чудес природи. Водорості дають водам озера незвичайний червоний колір. В акваторії мешкає безліч фламінго.
• Гора Іллімані (хребет Кордильєра-Реаль) висотою 6,43 кілометри. Налічує чотири піки, що добре проглядаються з міст Ла-Паса та Ель-Альто, є символом цих міст та головною пам'яткою регіону.