Боліваріанська Республіка Венесуела

Розташування

Венесуела знаходиться у північних районах Південної Америки. До складу країни входять також близько чотирьох десятків островів, найбільший – Маргарита. Територія країни омивається Атлантикою та Карибським морем з північного боку. Сумежні країни: на сході – Гайана, на півдні – Бразилія, на заході – Колумбія.

На двох третинах території переважає гірський ландшафт. На північному заході знаходиться північна частина Анд і низовина Маракайбо. У південно-східних областях розташоване Гвіанське плоскогір'я, а в центрі – Оринокська низовина. Найвища гора – Болівар (4,98 км).

У Венесуелі протікає велика кількість річок, влітку звичайним явищем є бурхливі повені. На басейн найбільшої річки Оріноко, довжина якої становить 2,74 тис. км, припадає до 80% території країни. Озеро Маракайбо площею 13,2 тис. км² є найбільшим не тільки у Венесуелі, а й у всій Південній Америці. Воно вважається одним із найдавніших на планеті.

Переважна частина території знаходиться у субекваторіальній кліматичній зоні. Північно-західні райони узбережжя розташовані у тропічному поясі. У літній період повітряні маси переміщуються від екватора на північ, у зимовий – у протилежному напрямку. Сезонна температура повітря коливається незначно, діапазон становить від +20°C до +32°C.

Структура населення

Більше половини населення – 51% – є метисами (від шлюбів, укладених між європейцями, неграми та індіанцями). Ще 43% припадають на нащадків іспанців, французів, італійців та португальців. На представників африканських та індіанських народів припадає 2%, ще стільки ж займають інші етнічні меншини. Якщо метиси проживають практично скрізь, то нащадки європейців – переважно у великих містах. Великі негритянські спільноти заселяють Каракас та його передмістя, а індіанські громади перебувають, зазвичай, у джунглях.

Середній вік населення – 28 років. Розподіл венесуельців за віковими групами такий:

• 27,76% – до 14 років;
• 18,71% – 15-24 роки;
• 39,7% – 25-54 роки;
• 7,68% – 55-64 роки;
• 6,14% – від 65 років.

Більшість громадян спілкується іспанською мовою. Вона поруч із мовами корінних народів визнана офіційною у країні. До римсько-католицького напряму християнства відносять себе 96% венесуельських віруючих. 2% дотримуються протестантизму, а прихильників інших релігій – ще 2%.

Віза

Українським громадянам для відвідування країни слід оформляти візу. Документи подають до венесуельського консульства як через туристичну агенцію, так і довіреною особою. Термін дії візи становить один рік. Вона дає право перебувати на венесуельській території протягом трьох місяців багаторазово. За рішенням МВС приймаючої країни термін перебування може бути збільшено вдвічі. Обов'язковими для видачі візи є, зокрема, копії авіаквитків в обидва кінці, а також документи з підтвердженням номера рейсу та дати прибуття до Венесуели.

Рівень життя

Венесуела – країна з вкрай низькою заробітною платою, що було спричинено економічною кризою та гіперінфляцією. Середній розмір оплати праці за місяць у цій країні становить трохи більше 100$, мінімальний, затверджений урядом – 26$, незважаючи на те, що реальний рівень прожиткового мінімуму в країні перевищує 500$.

Державна система медичного страхування забезпечує покриття витрат на першу допомогу та госпіталізацію, проте її ефективність низька через проблеми економічного характеру. У зв'язку з цим ряд регіонів уклали угоди з комерційними компаніями, що оформляють індивідуальні поліси, що включають витрати на транспортування клієнтів до медичних установ.

Ціни

Незважаючи на вкрай низькі доходи населення країни, вартість основних продуктів харчування у Венесуелі нижча, ніж у США, лише у 1,6 рази. Щоб пообідати в ресторані потрібно близько 43$, перекусити в дешевому кафе – не менше 10$. Якщо готувати самостійно, то витрати будуть нижчими. За кілограм м'яса у місцевих магазинах просять 4,7$, картоплі – 1,2$, рису – 1$. Яблука можна купити за 4,5$.

Одяг та взуття коштують недешево – цінник на джинси сягає 41$, кросівки – 65$. Вартість поїздки на таксі досить велика – тільки за посадку вимагатимуть заплатити 3$ і ще по 1$ за кожен кілометр, розцінка на годину очікування машини становитиме 10$. Щоб заощадити, можна купити квиток на автобус лише за 38 центів.

Кухня

Національна кухня Венесуели формувалася переважно на рецептурі індіанських страв. Значний внесок у кулінарію країни зробили культури Середземномор'я, особливо Франції, Португалії, Італії та Іспанії, а також гастрономія африканських народів.

Популярні страви у Венесуелі:

1. Арепа – пиріжки з кукурудзяного борошна. Подають з сирною начинкою, курячим салатом та авокадо.
2. Качапа – млинці, загорнуті в кукурудзяне листя з подальшим відварюванням. Їх їдять із м'яким сиром кесо де мано.
3. Густий суп санкочо. Його інгредієнти сильно відрізняються залежно від регіону. У центральних районах його роблять із м'ясом птиці, жителі узбережжя додають морепродукти та рибу.
4. Чичаррон – хрумкі смажені свинячі шкурки з додаванням яловичини або курки. Продаються як фастфуд.
5. Різдвяний шинковий хліб, начиняється беконом або шинкою, оливками та родзинками, а також пекучим перцем.

Ціни на житло

У Венесуелі є доступне в ціновому відношенні житло, незважаючи на те, що вона має статус однієї з туристичних країн південноамериканського регіону. Оренда однокімнатної квартири коштує переважно від 260$, двокімнатної і більше – 422-482$. Вартість житла під час продажу коливається в межах 756-813$ за 1 м².

Зняти номер у готелі з мінімумом зручностей можна приблизно за 18$ за добу. У готелях на дві або три зірки проживання обійдеться в середньому у 31-46$. Номери в готелях класу вище середнього коштують значно дорожче – щонайменше 85$ за одну добу. Якщо є бажання отримати максимум комфорту в люксовому готелі з гарним виглядом та зручним розташуванням, то за це доведеться заплатити вже 103$.

Рівень безпеки

Традиційні ризики, пов'язані з криміналом, можуть чекати у Венесуелі переважно тих мандрівників, які мало дбають про власну безпеку. Хоча рівень злочинності в цій країні трохи нижчий, ніж в Україні (800-900 злочинів на кожні 100 тис. населення), загроза втратити своє майно саме для безтурботних туристів є цілком реальною.

Наприклад, демонстрація грошей або дорогих речей в аеропорту, що потрапили в поле зору зловмисників, автоматично створює ризики крадіжки. Не рекомендуємо ловити таксі на вулиці, потрібно замовляти машини лише у офіційних операторів перевезень, по можливості утриматися від поїздок на автобусах і метро.

З погляду фізичної безпеки самостійні подорожі на човнах та автомобілях, особливо у нічний час, є ризикованими. Також на пляжах країни можуть бути течії та сильні відливи, тому потрібно ретельно дотримуватись інструкцій рятувальників.

Заборони

Влада Венесуели запровадила низку обмежень на поведінку громадян і гостей країни, переважно вони стосуються питань безпеки держави та протидії кримінальним проявам.

На вулицях країни не можна перебувати без документів, що засвідчують особу, але допускається наявність їх копій. Місцева поліція чи сили безпеки мають право перевіряти документи у будь-якої людини на вулиці. Категорично забороняється керування автотранспортними засобами без документів, навіть якщо машина експлуатується на законних підставах, наприклад, взята напрокат. Якщо водій просто забув права в готелі, авто можуть конфіскувати.

Заборонено фотографувати стратегічні або військові об'єкти, до яких належать військові аеропорти, літаки і навіть Президентський палац.

Інфраструктура

Транспортне сполучення Венесуели забезпечує як внутрішні перевезення, так і зв'язок із країнами північної частини Південної Америки. Портовою інфраструктурою охоплено узбережжя східної частини Карибського моря.

Протяжністю автомобільних магістралей країна займає у світі 48 місце (майже 100 тис. км). Сукупна довжина залізничних колій – до 500 км (117 позиція у рейтингу). Морський флот представлений більш ніж півсотнею судів. Пасажирські перевезення водним транспортом налагоджені переважно на річці Оріноко та озері Маракайбо, на яких довжина маршрутів сягає кількох сотень кілометрів.

Основним громадським транспортом є автобуси та маршрутні таксі. В останні роки активно розвивається сегмент міських мінібусів, що відправляються у міру заповнення пасажирами. Їх називають por puestos. Тролейбуси практично не використовують, з 2016 р. їх замінили на автобуси з дизельними двигунами, які їздять тими ж маршрутами. У кількох містах, включаючи Каракас, є метрополітен.

Потік пасажирів авіаційного транспорту в країні оцінюється за рік у 6,5 млн. осіб. Працюють близько 450 аеродромів та аеропортів, вузловий хаб – у Майкетії, імені Симона Болівара. Пасажирів в аерогавані обслуговують два термінали. Тут можна купити квитки як на міжнародні, так і на внутрішні авіарейси. Аеропорт забезпечує перельоти без пересадок до Європи, авіатури до близькосхідних країн, у північноамериканські та південноамериканські країни.

У Венесуелі організацією авіаперевезень займаються 17 компаній з парком у 122 літаки. Найбільшою є Conviasa. Компанія організовує прямі рейси без пересадок за внутрішніми маршрутами, продає авіаквитки на міжнародні напрямки, включаючи авіаперельоти до регіонів Карибського басейну та Південної Америки.

Культура

Коріння венесуельської культури сягає у іспанське та індіанське минуле. Роль традицій африканського населення у своїй виявилася мінімальною. З середини ХХ ст. досить помітним став вплив американського способу життя.

Оскільки Венесуела була бідною колонією Іспанії, тут мало цікавих архітектурних пам'яток того часу. Кілька споруд можна побачити у столиці, а також у містах Валенсія та Меріда. У XX ст., з початку нафтової епохи, активізувалися і люди творчих професій, зараз у Венесуелі є безліч унікальних будівель сучасних архітекторів.

Етнічний культурний образ народу – це жителі рівнин, звані льянеро. У зв'язку з цим фольклор цієї спільноти, її легенди, танці та пісні є дуже популярними серед населення. Яскравим прикладом служить хоропо – це ціла вистава, що поєднує в собі музичні твори, хореографію та вокал. У ході виступів використовують національні інструменти – тріскачки марака, гітари куатро та маленькі арфи.

Пам'ятки

Туристична привабливість Венесуели пов'язана не лише з багатою природою та унікальними місцевостями, а й з незвичайними пам'ятками стародавньої та сучасної архітектури. Крім того, найпопулярнішими місцями для відвідувань є відомі у всьому світі музеї та художні галереї.

Топ венесуельських пам'яток:

1. Колоніальна фортеця Сан-Карлос-де-Борромео на острові Маргарита, побудована у 1684 р. з метою захисту від нападів піратів. Зразок воєнної архітектури тих часів. Фортеця має квадратну форму, товсті стіни виготовлені з каменю. У кутах споруди облаштовані оглядові вежі. У складі берегової батареї було десять гармат.
2. Римсько-католицький кафедральний собор у Баркісімето – сучасна пам'ятка архітектури, побудована в оригінальному стилі. Будівля за формою є перевернутою квіткою з розташованою зовні дзвіницею.
3. Національна художня галерея у Каракасі. На виставці представлені найкращі твори національного мистецтва. Загалом налічується 11 галерей. Архітектурний стиль будівлі – неокласицизм. Внутрішній дворик комплексу побудований з використанням мармуру та каменю, тут же розбито ставок та висаджено верби.
4. Національний парк Меданос у регіоні Фалькон. Це єдина у Венесуелі пустеля. Площа дюн досягає 150 км², а висота – до чотирьох десятків метрів. Під впливом вітру та погодних умов вони постійно змінюють свою форму.
5. Водоспад Сальто Анхель на річці Кереп, штат Болівар. Вважається найвищим у світі (більше кілометра). Вода у безперервному режимі падає з 800-метрової вершини – "Гори Диявола" Ауян-Тепуї. Відстань, яку проходять потоки, настільки велика, що вони утворюють густий туман.