Республіка Куба

Куба є острівною державою Карибського басейну. Її назва запозичена з мови таїно. За різними версіями, означає «рясні родючі землі» або «прекрасне місце».

Була заселена племенами гуанахатабеїв та араваків. Перший європеєць, що ступив на цю землю, — Христофор Колумб. Висадка іспанської експедиції на острови відбулася у жовтні 1492 року. Через 19 років почалася колонізація Куби конкістадорами, влада яких тривала майже кінця XIX століття. У 1898 році США за підсумками війни з Іспанією отримали острови у своє розпорядження. В 1959 відбулася революція, очолена Фіделем Кастро, після чого Куба відійшла від проамериканського курсу і оголосила про будівництво соціалізму.

Сьогодні країна займає четверте місце серед латиноамериканських держав за рівнем людського розвитку, обігнавши при цьому Бразилію. Економіка орієнтована на експорт цукру, нікелю, сигар, розвиток банківського сектора. Через санкції з боку США доступ до міжнародних ринків утруднений.

У дев'яності роки Кубі вдалося запобігти економічній кризі, відкривши країну для іноземних інвестицій у туристичну галузь. Щорічно її відвідують понад 2 млн іноземців, яких приваблюють природні багатства та історико-культурні пам'ятники, багата рекреаційна інфраструктура.

Найбільш популярним форматом подорожей українських туристів на Кубу є авіатури. У такий пакет входять покупка квитка на літак до країни прибуття та авіаквитка на зворотний рейс, проживання та харчування, медична страховка. Переліт здійснюється без пересадок.

Острови Куба та Хувентуд розташовуються на межі південноамериканського та північноамериканського континентів. Територія країни також охоплює близько 1,6 тис. дрібних островів. З південного боку територія Куби омивається Карибським морем, з північно-західної — Атлантикою. Найближчі країни морем — США, Гаїті, Ямайка і Мексика.

Острови обрамлені кораловими рифами, а узбережжя характеризується великою кількістю бухт та заток. На Кубі переважає рівнинний ландшафт, проте близько третини території займає гірська місцевість. Найвища гора — пік Туркіно (1,97 кілометра). У країні є безліч карстових печер та багатокілометрових пляжів.

По території Куби протікають близько 600 річок, переважно неповноводних та коротких. Найдовша — Кауто (370 кілометрів). Озера переважно невеликих розмірів. Найбільшою водоймою є Лагуна-де-Лече (67 квадратних кілометрів). Особливість озера — молочний колір води через підйом крейдових відкладень.

У країні панує тропічний клімат, він піддається впливу теплого Гольфстріму. Середня температура повітря — 25,8 °C та 22,5 °C у серпні та січні відповідно. У травні-жовтні вона становить 30 °C, у листопаді-квітні — до 26 °C. Максимальна інтенсивність дощів спостерігається у червні та жовтні. Загалом сезон дощів триває з травня до жовтня, в інший час переважає сухий тип погоди.

Кубинський народ — змішаного походження. Близько 65,1% представлені особами білої раси, на мулатів та негрів припадають 24,8% та 10,1% відповідно, ще 1% складають китайці. Результати деяких американських досліджень стверджують, що частка громадян африканського походження і мулатів все ж таки більша і досягає 68%.

Поділ кубинців за віком:

• Діти 14 років — 15,96%.
• На осіб від 15 до 24 років припадає 13,29%.
• Громадяни 25-54 років — 47,16%.
• Населення від 55 до 64 років — 10,65%, решта — літні люди старше 65 років.

Офіційна мова на Кубі — національний діалект іспанської. Нею спілкуються приблизно 90% громадян. Є невелика громада іммігрантів із Гаїті, які говорять на варіанті креольської.

Віруючі кубинці — це в основному римо-католики, до них належать 85% населення. Також у країні представлені такі конфесії, як протестантизм, єговізм, іудаїзм та сантерія, поширена серед уродженців африканських народів. Попри офіційну статистику, останні опитування серед населення дозволили з'ясувати, що до 47% громадян Куби є невіруючими.

Для перетину кубинського кордону громадянам з України знадобиться віза. Документ видається за наявності туристичної картки, на оформлення якої йде зазвичай до п'яти днів.

Зарплата кубинців у середньому становить трохи більше ніж $900. Мінімальний поріг оплати праці — $229, а максимум — понад $4000. Реальний розмір прожиткового мінімуму починається із $624. Рівень безробіття є досить низьким (2,6–3,8%).

Система медичного страхування населення Куби фінансується державою з допомогою податкових надходжень. Недоліком такої схеми є малий вибір лікувальних закладів для пацієнтів, а також тривале очікування на отримання медпослуг. Перед прибуттям у країну чи у пунктах прибуття туристи повинні оформити міжнародний поліс.

Незважаючи на набагато менші доходи населення, ціни на Кубі не набагато нижчі, ніж у США — в 1,6 рази. Рахунок за обід у дешевому кафе становитиме близько $7, у «Макдональдсі» — $6,1. Пляшка «Коли» у барі коштує $2,3. Якщо купувати продукти, витрати будуть приблизно такими: кілограм сосисок чи ковбаси — це $8,8, бананів та апельсинів — $1,1 та $1,4 відповідно, а за літр молока потрібно віддати $3.

Одяг у бюджетному сегменті також має високі цінники — джинси за $55, плаття за $46 та кросівки за $80. Витрати на громадський транспорт суттєво відрізняються: якщо на один рейс міського автобуса можна купити квиток за 10 центів, то проїзд на таксі коштуватиме вже 50 центів із розрахунку на кілометр, крім того, потрібно буде заплатити «посадковий» долар.

Історично формування національної кухні кубинців здійснювалося під прямим впливом кулінарних традицій креольських, африканських та іспанських народів. Особливості гастрономії країни відрізняються у різних регіонах. У західних районах Куби найчастішими інгредієнтами страв є кокосові горіхи та шоколад, молоко. На сході віддають перевагу гострим закускам. Оскільки кухня Куби досить проста, активно використовуються різноманітні соуси, у тому числі мохо та креольська сальса.

Відомі страви країни:

• Ахіако — найзнаменитіше частування кубинців. Готується зі смаженого м'яса з овочами, найчастіше з курки, рідше з баранини або яловичини.
• Локшина з додаванням тушкованого м'яса, томатів та сиру.
• Пікадильо-ла-абанера — фарш із яловичини з томатним соусом.
• Рис «Маври та християни» з чорними бобами.
• Сендвіч по-кубинськи. Готується з сиром, смаженою свининою та шинкою, а також із соліннями, рясно змащується гірчицею.

Вартість оренди житла на Кубі вища, ніж у багатьох курортних латиноамериканських країнах. На місяць однокімнатна квартира здається за $218-439, за двокімнатну або трикімнатну запросять вже від $383 і аж до $1200. З іншого боку, вартість нерухомості, що пропонується до продажу, є прийнятною — за квадратний метр потрібно заплатити $235–328. Очевидно, що цінова політика орієнтована насамперед на туристів, які віддадуть перевагу заощадити на готелях і заселитися в орендовану квартиру.

Номер у дешевому однозірковому готелі пропонується по $27 за добу, готелі у дві, три та чотири зірки коштуватимуть $43, $58 та $91 відповідно. Комфортабельний номер у сегменті люкс коштуватиме $137.

Безпека туристів на Кубі значною мірою залежить від їхньої обачності. Найбільші загрози для цілісності грошей та майна мандрівників існують на вокзалах та в аеропортах. Для мінімізації таких ризиків слід вилучити цінні речі з багажу та до моменту реєстрації, по можливості, загорнути валізи та сумки у термоплівку.

По дорозі в готель потрібно користуватися тільки транспортом, який надає туристичний оператор, або викликати таксі виключно від офіційних компаній. Не рекомендується пересуватися поодинці пішки, навіть якщо до готелю чи пункту призначення залишилося лише кілька кварталів. Потрібно бути уважними також у місцях великого скупчення відпочиваючих та у нічних клубах. З метою забезпечення безпеки в дорозі краще уникати переміщення на так званих триколісних Coco-Taxis — їх технічний стан, як правило, залишає бажати кращого.

Офіційні обмеження для туристів, запроваджені кубинською владою, спрямовані на збереження історико-культурної спадщини країни, забезпечення державної безпеки та недоторканності особи.

Заборонено вивіз творів мистецтва та антикваріату без наявності відповідних квитанцій про покупку. На ряд таких виробів може бути потрібний дозвіл від управління культурної спадщини Куби Bienes Culturales, відповідні документи мають бути у продавців.

Не можна ввозити професійне фотозведення без отримання дозволу та спеціальної позначки у візі. Наявність у туристів дронів також не заохочується, їх можуть конфіскувати на період перебування у країні. Категорично забороняється вести несанкціоноване фотографування дітей, жінок та молоді на професійному обладнанні. Також не можна фотографувати військові об'єкти та зони з відповідними попереджувальними знаками.

Значна транспортна інфраструктура Куби представлена мережею автомобільних доріг, морськими портами та аеропортами. Сукупна довжина автомагістралей становить 63,2 тис. кілометрів, асфальтовано лише 11,5 тис. кілометрів.

Пасажирообіг залізничного сполучення становить близько 1,8 млн осіб на рік, у країні прокладено 8,36 тис. кілометрів колій. Локомотивний та вагонний парки є значно застарілими, транспортне сполучення нестабільне, нерідкі відхилення руху поїздів від розкладу. Морський транспорт переважно зайнятий у поставках комерційної продукції та риболовлі, для перевезення пасажирів великого значення не має. Основні порти країни — Сьєнфуегос і Гавана.

Головним видом громадського транспорту є так звані автобуси guaguas. Їхня кількість у містах невелика, для того, щоб повністю задовольняти потреби населення та гостей Куби. Спеціально для туристів запущені автобусні перевезення HabanaBusTour з високим ступенем комфорту та низькою вартістю проїзду. Через дефіцит громадського транспорту на вулицях міст можна побачити навіть кінні екіпажі coches. Приміських електричок також небагато, швидкість їхнього пересування невелика.

На Кубі працюють 136 аеропортів та аеродромів, включаючи 136 — з твердим покриттям. Головні повітряні ворота країни — аеропорт імені Хосе Марті, пасажиропотік якого оцінюється в 3,5 млн людей за рік. В аеропорту продаються авіаквитки на більшість внутрішніх та міжнародних маршрутів. Основні оператори авіаперельотів — компанії Cubana de Aviación, AeroCaribbean, Aero Varadero та Aerogaviota.

Флагманом галузі є Cubana de Aviación. Оформити авіатур можна в будь-якому з її представництв у 32 країнах світу. Крім того, авіарейси обслуговуються 13 філіями оператора по самій Кубі. Його літаки здійснюють прямі міжнародні рейси до країн Латинської Америки, перельоти без пересадок у європейські держави та Північну Америку.

Багата культура Куби в сучасному вигляді зароджувалася під впливом іспанських та африканських традицій. Найбільш її яскраві та самобутні напрямки — це мистецтво та музика. Остання дуже популярна у всьому світі. Кубинські мелодії відрізняються натуральними, живими та захоплюючими ритмами. В них чітко простежується африканська спадщина з ударами і перкусією, з додаванням класичного європейського гітарного та іншого струнного інструментарію. Саме кубинські мотиви стали фундаментом для таких музичних та танцювальних жанрів, як джаз, сальса та танго.

Мистецтво Куби — це гармонійна суміш європейського та африканського стилів. В умовах сучасності у ній з'явилося чимало модернізму та авангарду. У післяреволюційний період мистецтво нерідко використовувалося як засіб пропаганди. В даний час це не так помітно, проте даний історичний етап зробив істотний внесок у те, чим є культурне життя Куби в даний час.

Багата і непроста кубинська історія відображена не лише в культурі та менталітеті народу, а й у численних пам'ятках — в архітектурі  та музеях. Унікальні споруди, цікаві місця та найкрасивіша природа — це те, що робить подорож країною незабутньою.

Знамениті пам'ятки Куби:

• Гаванський Капітолій. До 1959 року у будівлі розміщувався парламент республіки. Під його куполом встановлено алмаз у 25 каратів, що символізує «нульовий кілометр». Жіноча статуя всередині Капітолію символізує Кубу, за аналогією з пам'ятником Афіні в Парфеноні.
• Музей Революції у Гавані, колишній президентський палац. Виставка присвячена історії Куби, здебільшого подіям періоду п'ятдесятих-шістдесятих років XX століття. Також тут містяться експонати, пов'язані з більш ранніми періодами розвитку держави, зокрема з війною за незалежність. Біля будівлі знаходиться павільйон зі скла з яхтою, на якій Фідель Кастро зі своїми сподвижниками переправлялися на Кубу з Мексики.
• Фортеця волхвів (Ель-Морро) біля входу в гаванську бухту. Стародавній форт побудований прямо на скелі іспанськими колонізаторами у 1589 році. З фортеці відкривається мальовнича панорама на багато кілометрів навколо.
• Острів Ларго-дель-Сур у Карибському морі на південно-західній стороні узбережжя. Його в 1494 відвідав Христофор Колумб під час другої іспанської експедиції. Також тут зупинявся знаменитий пірат Френсіс Дрейк. Зараз острів є розвиненою курортною зоною. Популярний серед туристів через великі пляжі, багату флору та безліч місць для занять дайвінгом.
• Карстова долина Віньялес. Низина усередині гірського ланцюга Сьєрра-де-лос-Органос, неподалік від регіону Пінар — дель-Ріо. Ландшафт місцевості включено до переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Знаменита своїми пагорбами незвичайної прямовисної форми з плоскими вершинами, вік яких може досягати 160 млн років. Тут є багато карстових утворень, зокрема легендарна Печера Індіанця.